

Олег Тістол
Олег Тістол — провідний український митець, що живе й працює в Києві, один із ключових представників Нової української хвилі. Він працює в живописі, графіці, інсталяції та об’єктному мистецтві, досліджуючи національні міфи, візуальні стереотипи, симулякри та взаємодію локального і глобального. Спільно з Миколою Маценком заснував групу «Нацпром», відому своїми естетичними стратегіями, які переосмислюють пропаганду, історичні кліше та культурну ідентичність. Тістол є членом Національної спілки художників України, а його роботи зберігаються в українських і міжнародних колекціях, зокрема у PinchukArtCentre та музеї Stedelijk.
РОБОТИ З СЕРІЇ «ГРОШІ»
(1984-2025)

На виставці представлено чотири роботи з серії «Гроші» Олега Тістола. За словами автора, «Гроші» створені у «боротьбі за красу стереотипу». Роботи використовують поширені візуальні прийоми дизайну грошей та рефлексують над наративними кліше української історіографії. Серія була розпочата 1984 року, у передчутті української незалежності. Хоча деякі роботи з серії висять навіть у будівлі Національного банку України, сам митець каже, що не хотів би бути дизайнером справжніх банкнот.
1| «Полтава» (1996) — на основі картини 1991 року, створеної та експонованої в музеї «Stedelijk» в Амстердамі. Сюжет Полтавської битві узятий як приклад події, що стереотипно обов’язково згадується в української історії і, відповідно,
має бути на українських грошах з перспективи 1991 року.
2| «Баришівські мотиви» (1998) — робота, зроблена на бланках заводу «Молнія» у Баришівці. Гроші в концепції проєкту — це не лише купюри, але й цінні папери. На портреті дівчини — дочка автора.
3| «Гроші №10 Б» (1998) — робота заснована на візуальних стереотипах про дизайн грошей: на них має бути зображена
«якась людина та якась будівля». Тут людина — це бабуся
автора, а будівля — це магазин у Баришівці, її рідному місті.
4| «Возз’єднання» (1997-2010) — іронізування з російсько-радянського пропагандистського стереотипу «про те, що ми начебто хтось із кимось увесь час возз’єднуємось». Зображені персонажі — дружина автора та його кум, що, у свою чергу, є грою з українським народним стереотипом про залицяння кума до куми.

