ПАСПОРТНИЙ СТІЛ
(2025)

Інсталяція виникла з випадкового моменту, коли замість жуйки авторка намацала у кишені паспорт. Цей жест став відправною точкою для роздумів про документ як продовження тіла — предмет, що одночасно засвідчує наявність і відчуження. У цьому проєкті Apris рефлексує над особистим досвідом еміграції.
У роботі створено “паспорт вигаданої країни Candyland” —
з цукрового паперу. Назва відсилає до фільму Django Unchained,
де Candyland є місцем рабства, що актуалізує питання приналежності, контролю та права на існування. Глядач може взяти участь у дії — над’їсти паспорт чи залишити його таким, яким він є. У такий ґспосіб документ стає тимчасовим і вразливим, переходить у тіло або зникає — як пам’ять чи ідентичність у процесі переміщення.
У своїй кураторській концепції авторка посилається на Павла Макова та його уявлення про утопію як “місце, якого немає”. Candyland у цьому контексті постає як уявна територія, простір між реальністю й вигадкою, де документ втрачає свою легітимність і перетворюється на поетичний акт присутності.



